с. Решуцьк

СЕЛО РЕШУЦЬК

Населення 346, площа 0,465 км².

Решуцьк дає про себе знати з 1569 року в описі майнових меж Василя Острозького й Олізара Кірдея Мильського. В описі майна Луцького замку 1545 року сказано, що землянин Краєвський з «Коптевич и Жешецка» повинен обслуговувати одну замкову городню. Акт 1587 року чомусь іменує село Рошка. І тільки один раз. Зате перелік маєтностей, належних у 1603 році до Рівного, вживає назву «Жешуцко». Так само й два роки опісля при інвентаризації лісів, призначених для зрубу й корчунку.

У 1652 році «решуцкие крестьяне» брали участь у розоренні поміщицьких маєтків. Роком пізніше був схоплений в «Жешуцком лесу» каральний загін. Тоді згоріла корчма й кілька селян­ських дворів.

За даними 1889 року «Решуцк при р. Горине» мав статус «де­ревні» з єпархіальною належністю Коптовичам. Нараховував тоді 47 дворів. Мав водяний млин, лісничівку, тартак, смолярню, ставкове господарство.

У Решуцьку (зараз тут 98 дворів, 326 жителів, школа, крамни­ця, медпункт, лісниче управління, майстерні) знають ще такі на­звані місця: Погребище – «озеро, на берегах якого були звірині нори»; Перевіз – «переправа через Горинь»; Гребля – «вал оку­тувавший водоймище двох водяних млинів»; Красногори – «ви­сотне гарне (красне) місце, де брали пісок»; Цукернисько; Крути – «круглої форми сінокіс»; Грицків’я – «поле, належне Грецьку»; За клунями – «городи неподалік господарських забудов»; Глини­ще – «глиняний кар’єр»; За Баранівкою – «лука по другому боці Баранівки – маєтності Барана»; Коло саджалки – «луг неподалік саджалки»; Соснина – «поле під сосновим гаєм»; Оболоння – «заливний луг»; Осичина – «осиковий ліс»; Помірки – «невеликі на­діли орних ґрунтів».

Легенди села Решуцьк

З народних оповідей виходить, що спочатку Решуцьк назива­ли Рештки, бо поселення виросло на «рештках» знищеного тата­рами городища Оселиця.

Існує легенда, що на острівку Зайчисько, колись стояв замок і церква, що провалились під землю. Крім того, називають око­лишній старовинний курган, урочище Оселицю, де колись було село.