Таємничі підземелля Олександрії / Tajemnicze lochy Aleksandrii
Колишній костел Заручин Пресвятої Діви Марії (1861-1862) село Олександрія Рівненський рйон Рівненська область
Перший (дерев'яний) костел постав в Олександрії ще у першій половині XVII столітт, проте вн був зруйнований під час козацько-польської війни. У 70-х роках коштом Казимира Шишковського було збудовано наступний дерев'ягий храм та засновано парафію. Цю святиню знищила пожежа 23 січня 1792 року, але ще цього ж року завдяки зусиллям настоятеля о.Франциска Оранського та коштам парафіян її замінив новий дерев'яний храм.
У 1861-1862 роках завдяки фундації князя Казимира Любомирського, Цецішовського, Франциска Біскупського та князя Олександра Чарторийського було споруджено мурований костел. У 80-х роках розлога олександрійська парфія нараховувала понад 1200 вірних та мала філіальну каплицю у Заборолі, а у середині 30-х років наступного століття майже 2600 вірян у півсотні сусідніх наелених пунктів обслуговував настоятель о. Станіслав Ядчик. Саме завдяки його зусиллям костел було реставровано 1936 року, а 1938 року чисельність парафіян зросла ще на тисячі осіб.
Останнім настоятелем парафії був о. Владислав Коссажецький. Ймовірн, що 1943 року костел було пошкоджено.
За переказами старожилів під костелом знаходилось підземелля, яке проходило під парком та вело до палацу. Підземні ходи також вели в центр Олександрії та мали вихід до річки. Як стверджують місцеві мешканці, в часи Другої Світової війни багато селян врятувалось від рук загарбників, переховуючись у цих підземеллях.
За радянської влади в його будівлі облаштували бібліотеку та будинок культури. В 1962-1963 роках бібліотека переїхала в колишній парафіяльний будинок, а будинок культури і нині розташований у приміщенні колишнього костелу.
***********************
Dawny kościół Zaślubin Najświętszej Marii Panny (1861-1862) wieś Oleksandria, powiat rówieński, obwód rówieński
Pierwszy (drewniany) kościół powstał w Aleksandrii w pierwszej połowie XVII wieku, jednak został zniszczony w czasie wojny kozacko-polskiej. W latach 70. wybudowano kolejny drewniany kościół i erygowano parafię kosztem Kazimierza Szyszkowskiego. Świątynia ta została zniszczona przez pożar 23 stycznia 1792 r., ale w tym samym roku dzięki staraniom opata o. Franciszka Orańskiego i funduszom parafian została zastąpiona nowym drewnianym kościołem.
W latach 1861-1862 z fundacji księcia Kazimierza Lubomyrskiego, Ceciszowskiego, Franciszka Biskupskiego i księcia Aleksandra Czartoryjskiego wybudowano murowany kościół. W latach 80. XX w. rozrastająca się parafia aleksandryjska liczyła ponad 1200 wiernych i posiadała filialną kaplicę w Zaborole, a w połowie lat 30. następnego stulecia prawie 2600 wiernych w 50 sąsiednich parafiach obsługiwał opat ks. Stanisław Jadczyk. Dzięki jego staraniom kościół odrestaurowano w 1936 r., aw 1938 r. liczba parafian wzrosła o kolejny tysiąc osób.
Ostatnim proboszczem parafii był ks. Władysław Kossażecki. Prawdopodobnie kościół został uszkodzony w 1943 roku.
Według legend dawnych mieszkańców pod kościołem znajdował się loch, który przechodził pod parkiem i prowadził do pałacu. Podziemne przejścia prowadziły także do centrum Aleksandrii i miały dostęp do rzeki. Według lokalnych mieszkańców, w czasie II wojny światowej wielu mieszkańców wsi uciekło z rąk najeźdźców, ukrywając się w tych lochach.
W okresie rządów sowieckich w jego budynku powstała biblioteka i dom kultury. W latach 1962-1963 biblioteka przeniosła się do dawnego budynku parafialnego, a dom kultury nadal mieści się w pomieszczeniach dawnego kościoła.
